Connect with us

Новини регіону Черкас

Тальнівщина попрощалася з 36-м Героєм, який дав життя Україні


24 весна сходить на Державний прапор – Тальнівщина сумує в Тальному. Війська, відомого мешканцям громади, десятки людей, серед яких його рідні та друзі, утворили живий коридор і розстріляли героя, який помер на колінах. С Тального Поліщука Олександра Олександровича (23.08.1986). У Тальнівській школі №1 Олександр почав служити в ЗСУ. Потім ми отримали професію письменника-деревообробника в Науково-Європейському університеті економіки та менеджменту. У 2014 році створення сим…

На службу у Війську Олександра призвали 4 травня того ж року. Він був оператором протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Ворог миттєво обірвав життєву молодість – 20-го числа весни на Донеччині під час прямолінійного бою з переважаючими силами ворога Олександр забрав поранених, божевільних життям. Війському було менше 36 років – ще жити і жити, вирощуючи двох ослів – Анастасію та Олександра, заради успіхів і досягнень, тримаючи шкуру щасливої ​​миті, довіряючи найкраще. Однак до суду не було подано.

– Олександр був вірним військовим бореться за мир на землі України, мир рідної хати, наш мир, – каже напутнє слово секретар міста Тальнева Євген Безталанний. – Вічна скорбота про гарнізонну родину втратив колектив Аллана, його маму Ларису Петрівну, батька Олександра Андрійовича, дорогу, добру, щедру людину; сестра Інна та брати Олег і Михайло, двоє малих залишилися сиротами. Дорогою ціною платимо ми за свободу… Вклонімося Олександру за цю хоробрість! Пам’ятаю Вшануймо хвилі мовчання.

Вусачі, які прийшли попрощатися, могли встати потиснути Олександра, а ті, хто прийшов попрощатися, поцілувати товсту кишку. За ставлення до похвали, робота героя була буквально побита квітами городянами.

– Вчора весь вечір проплакала. Щоб знищити наших хлопців, таких молодих… – одна з тальнівчанок, переливаючись льодом. Війсла, як і десятки інших людей сьогодні, Герой повинен вести решту шляху свого земляка.

– Це з великим серцем, більше, ніж золото дитини. Я взагалі не входила, щоб не сміятися над маскою для йоги, – плакала жителька міста Надя, тремтячи гірляндою. Його гріх — хрещений батько загиблого воїна. Цого дня вiнiс Фото Героя. Скільки цій жінці болить – про неї кричали, більше сліз. Завтра я знову буду на фронті — аби вести кума решту шляху, дійшовши до здобичі.

Поховали Олександра Поліщука на складі під Тальним.

Хай Бог благословить нашого героя. І ми шануємо вашу пам’ять.

Редакція газети «Новий дзвін» щиро звертається до рідних, друзів, побратимів, до тих, хто знав Олександра, і до тих, у кого важко на серці від його молодого життя.

Ольга ОСЯНЕНКО

Читайте і нас Телеграма!





Источник

Comments

Новости