Рушникові орнаменти на контейнерах від танкових снарядів: черкаські митці започаткували благодійний мистецький проєкт

Життя обов’язково переможе смерть, світло переможе темряву і Україна переможе ворога в цій жорстокій війні. Під таким гаслом розпочав мистецький проект Черкаський обласний краєзнавчий музей «Перемога живопису… Сила рушникового дерева життя». І вони це зробили Мистецтво під час війни не завмирає, воно адаптується і розвивається по-іншому. Митці Черкас надійно тримають свій фронт, допомагають воїнам, наближають Перемогу.

Проект реалізований Черкаським обласним музеєм народного мистецтва у співпраці з громадськими організаціями «Наше знамя» та «Автомайдан Черкаси», майстрами Черкаського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, художниками та студентами спец. навчальні заклади.

Проект має благодійну мету: всю продукцію планується продати на аукціонах, що пройдуть у нашому місті та за кордоном, а кошти будуть спрямовані на потреби наших воїнів. Наразі художники вже розмалювали 150 танкових гранатометів.

Колись, до 60-річчя області, вишивальниці пошили рушники з автентичним черкаським регіональним орнаментом – точну копію тих, що колись творили наші предки. Нині майстриня відтворила на танкових снарядах традиційні прикраси «дерева життя», які символізують незламність українського народу та нашу самобутність.

– Ініціатива реалізації такого проекту була у працівників нашого колективу. Тетяна Григоренко запропонувала спробувати розмалювати залишки зброї чи окремі частини, продати їх на аукціонах і допомогти Збройним силам. Вікторія Наумчук запропонувала перенести в ці контейнери прикраси з «дерева життя». І тоді почалася робота, – розповіла вона Ірина Собко, директор Черкаського обласного історичного музею. – Наша головна мета – допомогти збройним силам. Після презентації проекту ці вироби будуть передані громадським організаціям на аукціон.

Нині в музеї представлено першу серію розмальованих контейнерів для танкових снарядів.

– Суть проекту полягає в тому, що ми зобразили на танкових гранатометах традиційну окрасу Черкащини – «дерева життя». Ці орнаменти вишиті українками на святкових рушниках, вони мають тисячолітню історію і є символами нашої нескореності. Цей холодний метал, який не містив життя, майстри переформатують, зобразивши «дерево життя», довівши тим самим, що життя переможе смерть, – зазначає пані Ірина.

Авторські «дерева життя» продемонстрували визнана художниця України Олександра Теліженко, голова Черкаського осередку Національної спілки майстрів України Ольга Мартинова, смілянка Марина Філь, член цієї організації.

Для цього проекту розписали Христинівщину та Уманщину Студентка Черкаського бізнес-коледжу Аліна Тарануха. Для дівчини це була перша участь у подібних заходах, але вона впевнена, що не остання.

– Обрала цей візерунок, бо він мені одразу сподобався, я в нього закохалася, – ділиться Аліна. – На початкових етапах були труднощі, тому що це був мій перший досвід роботи з акрилом. Але натхнення було велике, коли я малював контейнери, хоча це зброя. Сім’ї дуже сподобався кінцевий результат, особливо моя мама була в захваті, тому що вона теж дуже творча людина.

У майбутньому Аліна хоче працювати художником-оформлювачем. Дівчина зазначає, що не знає, як саме складеться життя, але мріє, щоб її професія була пов’язана з творчістю. Зараз майстриня працює над ще двома контейнерами для аукціонів.

Наталія Крамна-Таран, член Спілки народних умільців Українирозписав до 5 районів Черкаської обл.

– Мій профіль в об’єднанні народного рукоділля. Завжди малювала та вишивала на тканині, а тепер на тарі. Ще влітку ми з Ольгою Мартиновою разом працювали над проектом «Розстріляна вишивальниця», тоді я вперше доторкнувся до залишків зброї, а саме до уламків граду, ми їх пришивали до сорочки, тоді в мене руки трусилися. хвилювання. Коли ми зрозуміли, що це зброя, важко було реалізувати задумане. У мене досить мирна професія, ніколи не могла подумати, що колись доторкнуся до зброї, – розповідає майстриня. – Перші два-три тижні після тотального вторгнення я був скутим. Хоча я досить активний у своєму житті, я нічого не міг зробити в той час. А потім вона взяла себе в руки, може, трохи підлаштувалася. Одразу не хотілося вірити, що така війна триватиме довго, думав, що скоро все закінчиться. А потім, коли я зрозумів, що не на місяць і не на два якийсь виріб, який я зроблю своїми руками, врятує чиєсь життя, це стало для мене поштовхом активно включитися в роботу.

Крім того, пані Наталія активно допомагає нашим бійцям. Зараз вона шиє фотоапарати – спеціальні ковпачки, які надягають на солдатські каски, щоб не відблискувати. Його замовляють волонтери з «Нашого батальйону». З настанням зими почала шити білі камуфляжні костюми для розвідників і артилеристів.

– Ремонтував одяг бійцям, які приїхали до нас із Бахмута на навчання і знову пішли на фронт. Це означає, що треба було щось підшити, десь замінити блискавку, залатати дірку. Ті самі хлопці принесли бронежилет, який був занадто коротким навколо талії, тож я відрізав їх від старих бронежилетів, щоб забезпечити більший захист. Була проблема, звісно шиття, бо була кевларова нитка, яку машинка навіть не хотіла брати, можна було порізати. Але я все одно це зробила, – каже пані Наталія. – Я намалював п’ять районів: перший – Смілянський, бо ми хоробрі; другий – Шполянський, бо це географічний центр України; третій – Звенигородський, бо саме тут народився наш пророк Тарас Григорович Шевченко; четвертий – Маньківський, бо тут ми з мамою народилися; п’ятий – Жашківський, бо тут народився мій батько. Така мандрівка з Черкас у дитинство…

У підготовці проекту взяли участь понад 20 художників, аматорів, студентів та ін.

«Якщо говорити про кількість людей, які брали участь у реалізації проекту, то вона безцінна», — каже він. Вікторія Наумчук, завідуюча етнографічним відділом обласного краєзнавчого музею. − Обрали «дерево життя», бо хотіли показати все контрастно. Ми нанесли орнамент «дерево життя» на предмет, який не несе життя. Комусь такий контраст зовсім не сподобався, а хтось сприйняв його досить позитивно. Наш куратор музею, колега, етнолог воював на фронті з перших днів війни, коли ми показали перший контейнер, він сказав: «Все, що зараз допомагає фронту, не тільки має право на життя, але не має ціни». .”

Невдовзі артефакти проекту «Перемога живопису… Сила рушникового дерева життя» передадуть на аукціон громадським організаціям. Виручені кошти підуть на підтримку Збройних сил України. Про дату та місце проведення благодійних аукціонів буде повідомлено додатково.

Фото Тетяни Очеретяної та Черкаського обласного краєзнавчого музею